Лют 222018
 

 

Маленькі українці – УКРАЇНЦІ!

 

Дитина тихо лист писала,

На аркуш падала сльоза.

Вона додому все чекала, –

Кого чекати вже дарма!

 

Зайду на пошту ще до школи,

Хай лист швиденько мій дійде!

Тому – хто вже його ніколи

До вуст своїх не прикладе.

 

Ішла дорогою, гадала, –

Що світ розділений на два!

Комусь все телефонів мало,

Хоч в Україні йде війна!

 

На людях плакать перестала,

Але в очах бринить сльоза!

Героя ж донька бо вона!

 

 Жарук Дарина, 6-А клас

Вишиванка

Матуся рідненька моя

Сидить і вишиває.

Червону ниточку бере,

Із чорною єднає.

Щоб вишити сорочку,

Що оберегом стане…

Від злих думок

І негараздів вона оберігає.

Всю ніжність і тепло душі

Вкладає у сорочку.

Волошки, маки – це любов,

Калина, дуб – здоров’я.

Матуся вишила мені сорочку із любов’ю.

 

Самойлова Валентина, 6-А клас

Яка моя мама?

Найкраща, звичайно:

Красива і ніжна,

Розумна, охайна.

А ще дуже-дуже вона працьовита,

Душа її завжди для учнів відкрита.

Для них вона вчитель,

Для мене – матуся.

Образити маму найбільше боюся.

Хотів би для неї щось гарне зробити

Чи острів забутий у морі відкрити.

На мамину честь його хочу назвати

І кожній людині у світі сказати:

«Пройдіть цілий світ крізь пустелі та хащі,

Жінок є багато, а мама – найкраща».

 

Каліманов Владислав, 3-В